Дата: 13.04.2021р.

Тема. Інструктаж із безпеки праці при виконанні ремонтних робіт. Відбивання пошкоджених місць.  Зняття ділянок старої штукатурки , розшивка щілин і їх обробка, очищення набілу, затирання, перетирання поверхонь, обробка пошкоджень на галтеях, укосах, кутах.

1.   Техніка безпеки при виконанні загально ремонтних робіт

Робітник зобов'язаний:

зосереджувати всю увагу тільки на виконанні роботи;

не допускати на робоче місце осіб, які не мають відношення до цієї роботи;

не працювати на несправному обладнанні та несправним інструментом;

утримувати в порядку та чистоті робоче місце, не засмічувати його деталями, відходами, сміттям;

про виявленні недоліки та несправності на робочому місці негайно повідомляти майстра в/н  та без дозволу до роботи не приступати;

навчати підлеглих і учнів безпечних методів роботи, слідкувати за дотриманням ними правил техніки безпеки.

2. Перед початком роботи

Оглянути спецодяг.

Перевірити наявність та справність ручного інструменту.

Перед користуванням електроінструментом потрібно перевірити:

затяжку гвинтів „ що кріплять вузли та деталі;

справність редуктора через прокручування рукою шпинделя при відключеному електродвигуні;

стан проводів, цілісність ізоляції, відсутність переломів жил.

3. Під час роботи

Молотки повинні мати поверхню бійка злегка випуклу, без збоїн, тріщин, заусениць. Молоток повинен мати дерев'яну ручку, яка забита клином. Ручка молотка має бути виготовлена з твердого дерева ( береза, бук, граб). З м'ягких порід дерев забороняється виготовлення ручок. Ручка молотка має бути пряма та гладка.

Викрутки, напильники, стамески мають бути посадженні на ручки. Ручки виточенні, з рівною та гладенькою поверхнею. Забороняється користуватись інструментом без ручок або пошкодженні ручки.

Ударні інструменти: зубила, керни не повинні мати збитих затилків, заусениць, тріщин, вм'ятин.

При роботі із зубилом треба користуватись окулярами.

4. Після закінчення роботи

Прибрати деталі, матеріали, прилади та інструмент у відведене для цього місце.

Прибрати своє робоче місце.

Особливість штукатурних робіт у тому, що саме вони формують геометрію будь-якого приміщення. А причиною дефектів, в основному, є порушення технічних правил і норм при готуванні розчинів і виробництві штукатурних сумішей. Що варто знати про нанесення та можливі дефекти штукатурки і як їх уникнути, наносячи штукатурку своїми руками? 

      Оштукатурити поверхню не важко й самому, без майстра-спеціаліста. В загальному процес виглядає так: підготував стіну, підготував розчин, наніс розчин на стіну методом "набризгу" та товщиною 2-4 мм, зачекав до пів години, розрівняв. Це буде чорнове нанесення штукатурки. Через 30 хвилин повторив нанесення, але шар треба робити менший, 1-2 мм. Це буде чистове нанесення штукатурки для вирівнювання. 

      Інструменту вам знадобиться не так вже й багато. Це ємність для приготування розчину, чим ширша буде ємність, тим легше буде перемішувати розчин. Правило-рейка, для розрівнювання та перевірки штукатурки, облаштування маяків. Не лишніми будуть вертикальний відвіс - пристрій, що допоможе опріділити, наскільки криві стіни, що будуть оштукатурюватися, молоток та зубило. Також вам знадобиться широкий пензлик, для змочування поверхні стіни та поверхні штукатурки під час затирання. А основними інстументами стануть: металева щітка (нею очищають поверхню), кельма (нею наноситися штукатурка), полутерка і терка (для затирання)   

Теоретично - не все так важко, а на практиці вилазять прикрі несподіванки. Тому пропонуємо роздивитися цей процес більш детально.

Підготовка основи під штукатурку

     Основа, тобто стіна, перед оштукатурюванням має бути очищеною від пилу, фарби, відшарувань, кіптяви, жирових плям, а також від відлупленої, потрісканої старої штукатурки. Зазвичай відбувається даний процес наступним чином: спочатку поверхню зачищають металевою щіткою чи спеціальним скребком. У випадку оштукатурювання старої поверхі її варто "простукати" - для виявлення пустот під шаром старої штукатурки. Якщо знайшли - старанно оббийте її, бо з часом вона все одно відвалиться, звівши вашу роботу на нівець.

     Потім за допомогою вертикального звісу виявляють відхилення чорнової стіни та усувають їх: 

- відхилення по вертикалі більше 10 мм усувають методом нанесення шару розчину (попередньо змочивши поверхню) без подальшого її затирання

- опуклості більше 10 мм зрубують штукатурним молотком або зубилом

- дірки більше 10 мм замазують розчином, попередньо змочивши поверхню

- надають поверхні шорскість (що особливо актуально у випадку оштукатурювання бетонної поверхні). Для цього наносять насічки (зубилом та молотком, якщо площа поверхні не велика, в іншому випадку, для економії часу та зусиль варто скористатися перфоратором). Насічки наносять у шаховому порядку на глибину 3-4 мм

- штукатурні маяки встановлюють по кутах будинку та у віконних прорізів з кроком 1,5-2 метри, залежить від того, якої довжини у вас правило. Товщина маяків має дорівнювати товщині підготовчого шару

- при потребі закріплюють металеву сітку (дюбелями, в шаховому порядку). Сітку натягують туго, після чого її промазують розчином без затирання 

- безпосередньо перед оштукатурюванням певерхню добре змочують водою.

Варто звернути увагу: вікна та інші необроблені поверхні варто чимось закрити, якщо не хочете потім все це відмивати. При оштукатурюванні гіпсової основи попередньо необхідно нанести грунтовку. З'єднувальний шов між плитами також слід закрити металевою сіткою.  

Нанесення штукатурки 

При нанесенні штукатурки існує просте правило: якщо наносити за один прийом товстий шар штукатурного розчину, то він може сповзти в процесі роботи, а після висихання потріскатися. Тому обштукатурюють поверхні пошарово. На поверхню послідовно, з певними перервами, наносять три шари штукатурки: обризг, грунт, накривку. В залежності від якості обробки (проста, поліпшена, високоякісна) число штукатурних шарів буває різним. Так, проста штукатурка складається їх двох шарів: обризга і грунту. Покращена і високоякісна штукатурки складаються з трьох шарів: обризга, грунту і накривки. При цьому високоякісна штукатурка має два шари грунту. 
Обризг - перший шар штукатурного намету, служить  для поліпшення зчеплення основи з подальшими штукатурними шарами.. Його наносять на обштукатурювану поверхню методом накидання на стіну, процес для новачка не простий, але навчитися доволі легко, головне правильно тримати кельму. Кисть руки має охоплювати тільки рукоятку кельми, не зачіпаючи держак. Це вбереже долоню від пошкоджень, а пальці - від швидкої стомлюваності. При накиданні розчину працює тільки кисть штукатура, а не вся рука. Кисть руки має зробити помах кельмою з різкою зупинкою. Кельма зупиниться, а розчин під дією інерції продовжить рух, долетить до поверхні і закріпиться на ній. Щоб розчин не розприскувався, помах треба робити не дуже сильним. Залежно від місця нанесення розчин доводиться накидати з різних положень і різних рівнів: на рівні голови і трохи вище, на рівні пояса розчин наносять зліва направо або справа наліво, а біля підлоги - знизу вгору. 

Суміш для обризга має бути рідкою, як сметана, тоді вона заповнює всі шорсткості, пори і вибоїни на поверхні. Обризг розрівнюють правилом, але не затирають, залишаючи його шорстким. Це дозволяє грунту і накривці міцніше триматися на поверхні. Товщина обризгу залежить від виду поверхні та способу його нанесення: при нанесенні вручну товщина обризга складає 3-5 мм; при нанесенні розчинонасосами на дерев'яні поверхні - 9 мм, а на бетонні, кам'яні та цегляні поверхні - не більше 5 мм.         

Грунт - другий (основний) шар штукатурного намету, він вирівнює поверхню і утворює необхідну основну товщину 

Розчин для грунту беруть густий. Якщо товщина штукатурки велика, то грунт наносять у кілька шарів. Кожен наступний шар наносять тільки після вирівнювання і схоплювання попереднього. Для хорошого зчеплення подальшого шару з поверхнею кожен попередній шар розчину повинен бути злегка шорстким. Для цього його піддають нарізці гострим кінцем кельми.штукатурного покриття. Грунт наносять після того, як обризг трохи затвердіє, але не висохне повністю, при натисканні пальцями на обризг він не має кришитися. Розрівнюють грунт полутерком,  його беруть досить довгим - близько метра, щоб захопити якомога більшу площу розрівнювання. Полотно полутертка і його ребра мають бути рівними і гладкими - саме такий полутерток дозволить отримати рівну поверхню. 

Товщина кожного шару грунту не повинна перевищувати 7 мм при вапняних і вапняно-гіпсових розчинах і 5 мм - при цементних розчинах. Останній шар грунту вирівнюють так, щоб шар накривки на всій оштукатуреній поверхні мав однакову товщину.       

Накривка - третій (оздоблювальний) шар штукатурного намету. Накривка остаточно вирівнює поверхню, утворюючи тонкий м'який шар розчину, що легко затирається, наноситься на поверхню рівномірним тонким шаром без пропусків і виступів металевим полутерком, намагаючись уникнути появи ям, западин і борозен. 

Розчин для накривки беруть рідким. Варто знати, що розчин для накривки наготовлюють на дрібному піску, що просіюється через сито із гніздами не більше 1,5 x1,5 мм (а краще ще дрібнішими), оскільки великі зерна піску при затірці будуть залишати на поверхні дрібні подряпини. Перед нанесенням накривочного шару не остаточно застиглий грунт (але він має "схопитися") рясно змочують водою за допомогою щітки і дають їй добре вбратися. Це дозволяє накривці краще зчіпитися з грунтом, і якість монолітної штукатурки, в цілому, буде високою. Накривка має мати товщину близько 2 мм.

Завершальним етапом буде затирання поверхні, що виконується коли накривка підсохне, а не висохне повністю. Інструментом для цього процесу служить повстяна або покрита губкою тертка. Після затирання і висихання накривного (фінішного) шару нерівності обробляють металевою сіткою або закріпленим на плоскому утримувачі наждачним папером малої зернистості. 

Дефектиштукатурки 

      Тріщини з'являються на поверхнях штукатурки тому, що застосовують або жирні (з великим вмістом в'язких речовин), або погано перемішані розчини, у яких накоплюється багато в'язких матеріалів чи заповнювачів. Тріщини можуть з'являтися й у результаті швидкого висихання нанесеної штукатурки під впливом сильних протягів або високої температури; від нанесення за один прийом товстого шару розчину, або тому, що розчин наносять, хоча й тонким шаром, але на ще не застиглий попередній шар розчину.

      Щоб уникнути появи тріщин, необхідно чітко дозувати в'язкі речовини й заповнювачі при готуванні розчину й ретельно його перемішувати. Нанесену штукатурку слід оберігати від надміру швидкого висихання, протягів, зачиняючи в оштукатурених приміщеннях вік­на й двері. На цегляних стінах тріщини можуть з'явитися в результаті нанесення дуже тонких шарів штукатурного розчину без попереднього змочування поверхонь водою. Причиною утворення тріщин можуть бути й луги, що виділяються зі швів кладки. Тріщини з'являються в результаті того, що кути стін або місця стиків різнорідних поверхонь, виготовлених з різних матеріалів, не були досить підготовлені або тому, що розчин був нанесений на пересушені дерев'яні поверхні. Кути й стики різнорідних поверхонь перед оштукатурюванням слід закривати смужками сітки, а дерев'яні пересушені стіни, перегородки, стелі необхідно добре змочувати водою. Такий дефект, як недостатня міцність, в основному виникає, якщо в розчині була недостатня кількість в'язкої речовини або пісок забруднений.  

       Відшарування й спучування штукатурки відбуваються при оштукатурюванні сирих поверхонь або при постійному зволоженні оштукатурених поверхонь. Найчастіше ці дефекти трапляються на вапняних і вапняно-гіпсових штукатурках. Щоб уникнути цього, сирі місця необхідно попередньо просушити й тільки після цього оштукатурити.  

      Відшаровування штукатурки може бути спричинене й тим, що розчин був нанесений на надмірно суху поверхню або на пересохлі раніше оштукатурені шари, або ж наступні шари розчину були нанесені на попередні, виконані зі слабких матеріалів. – наприклад, на вапняний розчин нанесений більш міцний – цементний. Штукатурка відшаровується також, якщо на бетонну основу або оштукатурену цементним розчином поверхню був нанесений вапняний чи вапняно-гіпсовий розчин без перехідних шарів.  

       Недостатньо міцну штукатурку виявляють постукуванням. Якщо штукатурка відстала, звук буде глухий. Дефектну штукатурку слід видалити, користуючись молотком і зубилом.   
        Тріщини і щілини розрізають ножем або шпателем на глибину до 1 см, а коли щілина широка – на товщину штукатурки. Виявивши цей дефект, варто відбити штукатурку від поверхні й заново оштукатурити її більш міцним розчином. 

          Що стосується поверхонь, облицьованих сухою штукатуркою, тут можливий тільки один дефект: продавлювання листів у місцях, де між штукатуркою і стіною є незаповнений мастикою простір. Видалити такий дефект можна двома способами: поставити латку або затерти місце провалу розчином.  

Як побілку швидко зняти шпателем

Найпопулярнішим способом зняття шару вапна зі стін або стелі своїми руками залишається механічний, з використання шпателя. Це дуже трудомісткий процес, але, досить результативний, особливо його добре застосовувати для приміщень з дуже великими шарами побілки.

Для роботи знадобляться:

·                    Кілька гострих шпателів.

·                    Ємність з теплою водою.

·                    Металева щітка великий жорсткості.

·                    Пульверизатор.

·                    Ганчір’я або губка.

Інструкція проведення процесу:

·                    Теплою водою пульверизатором або губкою, змочується невелику ділянку поверхні.

·                    Залишається приблизно на 15 хвилин для просочування.

·                    Поверхня оглядається.

·                    Після розбухання і розм’якшення побілки, шпателем поддевается намочений пласт обробки і ретельно зішкрябується.

·                    Таким чином, знімається вапняний шар з усією поверхні стіни.

·                    Залишки покриття розмиваються, використовуючи жорстку щітку, і віддаляються вологою губкою.

Порада: При занадто товстому шарі побілки, процедуру слід повторювати кілька разів, щоб вся вапно добре просочилось водою і легко піддалося шпателю.

Оздоблення внутрішніх укосів вхідних дверей починається з чорнових робіт. Стики двері і стіни необхідно герметизувати утеплювачем. Теплоізоляція вибирається на свій розсуд. У більшості випадків, дверна коробка фіксується монтажною піною, вона ж і служить в якості герметика. Можна запінити отвір ще раз, або закріпити тонкий шар фольгированной теплоізоляції, з напуском на косяки і стіни, для більшої ефективності. Надлишки піни зрізаються ножем, а шов додатково можна закрити цементним розчином. Також, хорошим варіантом є чорнова обробка прорізу методом заливки стиків між стіною і коробкою, бетоном з додаванням клею замість монтажної піни. Не варто робити помилку і намагатися закрити піну штукатуркою або шпаклівкою. Триматися вона не буде! Використовується тільки надійна цементна суміш.

ПІДГОТОВКА УКОСІВ

З вуличної сторони ставляться лиштви, а всередині вирівнюються укоси. Спочатку їх потрібно підготувати до фінішної обробки. Поверхні стін очищаються від старого покриття і пилу. Все покривається шаром грунтовки.

Якщо стіна не рівна або видна кам’яна або цегляна кладка, її слід вирівняти штукатуркою, і за рівнем сформувати кути. Обробка укосів каменем не вимагає виведення максимальної рівності стін. В інших же випадках знадобиться виводити всі нерівності під нуль. Розглянемо кожен оздоблювальний матеріал, їх переваги і мінуси.

ШТУКАТУРКА

Це найпростіший і дешевий спосіб вирівняти укоси двері. Не потрібно сильно ламати голову, що і як зробити. На стіни просто наноситься шар штукатурної суміші на загрунтовану поверхню. Шпателем вирівнюються кути. Можна використовувати перфоровані куточки, тоді вони вийдуть рівними, навіть якщо ви ніколи раніше нічого подібного не робили.

Після того як штукатурка повністю висохне, поверхню шліфується, щоб домогтися гладкості. Далі, укоси можна піддавати іншим видам оформлення – фарбування або наклеювання шпалер. Прекрасно виглядає в таких випадках декоративне оздоблення з різними візерунками. Переваги штукатурення:

·       підходить для обробки будь-яких конструкцій з зовнішніми дефектами;

·       максимальна міцність матеріалу;

·       можливість подальшого оформлення стін на свій розсуд.

Погано тільки те, що доводиться чекати, поки розчин висохне, та й в процесі робіт з’являється досить багато бруду і пилу. Щоб посилити витримку бетону до динамічних навантажень, на поверхню кутів наклеюється малярська сітка. Способи вирівнювання – наждачний папір або тонкий шар шпаклівки.

Оздоблення гіпсокартоном теж вважається легким способом, тільки без курних в порівнянні зі штукатуркою. Якщо не піддавати укоси постійному механічному впливу, то вони можуть бути цілком стійкими і довговічними. Панелі приклеюються до стіни, або закріплюються саморізами на дерев’яну або металеву обрешітку.

Для укосів нам знадобляться:

·       листи гіпсокартону;

·       канцелярський ніж;

·       рівень;

·       спеціальний клей;

·       перфорований;

·       шпаклівка;

·       дерев’яні бруски або металевий профіль.

Вимірюється ширина від дверної коробки до кута, і вирізається аналогічний шматок плити. Ширина шматка розраховується з урахуванням того, як він буде встановлений, рівно або під нахилом. На отримані стики наклеюються косинці на розчин і вдавлюються в нього. Вирівнюється все це рівнем, вертикально. Подібним чином виконується і обробка ламінатом.

Для облицювання також використовується декоративний камінь, який з’явився в побуті зовсім недавно. За зовнішнім виглядом він нічим не відрізняється від натьного, але коштує набагато дешевше. Причому, зробити обробку укосів каменем можна самостійно. Перед монтажем обов’язково вирівнюється поверхня стін, щоб камінь добре тримався. Зовнішнє вирівнювання не обов’язково, тому що камінь має свій унікальний рельєф.

Як основу під камінь використовуємо гіпсокартон або штукатурку з нанесенням на неї монтажної сітки з осередками середнього діаметра.